schema:text
| - Перевірка фейків у рамках партнерства з Meta
У мережі поширюють скриншот із Декларації про державний суверенітет України, в якій вказано, що закладені в ній принципи використовуються для укладення союзного договору. Під Союзним договором мається на увазі те, що підписали росія і Білорусь. Користувачі стверджують, мовляв, навіть українці не знають, про що йдеться в Декларації про держсуверенітет.
Однак це маніпуляція. На той час УРСР дійсно розглядала можливість приєднання до Союзного договору. Однак через путч в Москві його так і не підписали, а Україна проголосила незалежність. Союзний договір 1991 року та Союзний договір між рф і Білоруссю, підписаний у 1999 році — різні документи.
Скриншот допису
У Декларації про державний суверенітет України, підписаній 16 липня 1990 року, дійсно зазначено, що прописані в ній принципи використовуються для укладення «союзного договору». Однак згадка про це зумовлена тогочасною суспільно-політичною ситуацією. На той час відбувався процес розпаду СРСР, і Литва проголосила незалежність.
Водночас керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим прагнуло зупинити процес розпаду СРСР та створити його оновлену версію — новий Союзний договір. Він мав би утворити децентралізовану федерацію суверенних республік, зберігши при цьому єдину державу. Росія також переконувала Україну приєднатись до цього договору, і тодішній Голова Верховної Ради Леонід Кравчук розглядав таку можливість.
Тож в момент обговорення проєктів Декларації відбувались дебати між опозицією та комуністичною верхівкою. Одні прагнули домогтися самостійності України. Інші — зберегти статус-кво України як соціалістичної республіки у складі оновленої радянської федерації, яка мала виникнути після підписання Союзного договору 1991 року. Врешті в основу Декларації лягла пропозиція депутата Сергія Головатого, який виступав за незалежність України. В ухваленому документі йшлося про пріоритет українських законів над союзними.
Однак згадка про «союзний договір» все ж залишилась. За словами народного депутата І скликання Анатолія Ткачука, в останній вечір перед ухваленням остаточного тексту документа він запропонував власну назву «Союзний договір» замінити на «союзний договір» (саме в такому варіанті й ухвалили Декларацію).
«На мій погляд, така конструкція мала б задовольнити усіх, комуністи могли б вважати, що таким чином вони відстояли майбутній новий Союзний Договір, а націонал-демократи могли б стверджувати, що під “союзним договором” з малої букви розуміється будь-який договір з будь-якими суб’єктами», — пояснював він.
Тобто ухвалення документа зі згадкою «союзного договору» було компромісним варіантом між прихильниками незалежності та тими, хто прагнув збереження СРСР у зміненому вигляді. 20 серпня 1991 року планували підписати Новий союзний договір, однак 19 серпня відбувся серпневий путч у москві. 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність, а 1 грудня 1991 року на референдумі понад 90% громадян підтримали ухвалене раніше рішення. Тож ідея підписання Нового союзного договору так і залишилась нереалізованою.
Союзний договір мав на меті реформувати СРСР, а договір про створення Союзної Держави між рф і Білоруссю, підписаний у 1999 році, не має відношення до цього. Він передбачає угоду між двома незалежними державами, які за задумом поступово стануть єдиним економічним, політичним та військовим утворенням.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
|